?

Log in

Агов, є тут ще хто?

Як є відзовіться :)

У суботу, після вистави німецькою мовою у нашому театрі (після дуже гарної вистави) їду маршруткою, поряд люди спілкуються німецькою;
це наші німецькомовні, і якісь гості звідти.

Одразу якось відмітив собі: чуєш німецьку мову в маршрутці - думаєш: о, освічені люди, інтелігенція; якось позитивно їх сприймаєш;
також одразу подумав - а якби така сама компанія спілкувалася б румунською? Мабуть, сприймалися б значно гірше - якщо взагалі не з присмаком якогось негативу чи роздратування.

От тобі й стереотип, думаю. Мовний.
Але розвінчувати зовсім чомусь не кваплюсь; бо звідкіля воно взялося, звідки він, цей стереотип?
Здається мені, добрих 7 з 10 - що якщо чуєш молдавську-румунську у нас в маршрутці, то це або малокультурні люди з дальніх сіл із відповідним виглядом і поведінкою (чи ще й з базарними клунками); або/та малокультурні - але які ще й демонструють своє ставлення до інших: голосно сміються, матюкаються, поводяться демонстративно абощо.
Тобто добрих 7 з 10, що біля них буде незатишно.
То чому б і не замати собі такого стереотипа? Який допомагає жити і економити ресурси - наприклад, які йшли б на те, щоб кожного разу, чуючи молдавську-румунську, сидіти і розбиратись що це за люди і як тобі поряд із ними.

Себе також деколи на цьому ловлю, уже з іншого боку.
Знаю кілька слів румунською, деякі родичі зрідка телефонують мені, розмовляють румунською - відчуваю, що мені незручно у натовпі говорити своїх кілька слів ламаною румунською;
при цьому, майже упевнений, якби знав, наприклад, ту ж німецьку - мені не було б незручно балакати нею у натовпі за таких же обставин.

Усе ж румуномовне населення Північної Буковини у більшості своїй - таки люди з невисоким (навіть відносно нашого середнього) культурним рівнем; і таки переважно малоосвічене.
Реальної інтелігенції - боюся, немає взагалі;
серед молодих людей - прошарку мислячих, освічених, свідомих, - боюся, також немає.

Хотів би помилятися - але з румуномовного населення Чернівецької області якщо і є люди, які орієнтуються в сучасній румунській літературі, то це дуже і дуже поодинокі випадки, виключення.

Укінці жовтня у нас у Чернівцях в театрі йшла вистава румунською мовою - Яського національного театру; дуже гарна вистава. Але на неї реально майже не було кому прийти: явку на виставу забезпечили старим-добрим способом - пригнали учнів румуномовних шкіл з учителями.

Тому стереотип - хай він і стереотип, але у цьому випадку він має під собі ґрунт; буду радий - коли зможу констатувати, що він уже застарів, уже не відповідає дійсності, чи хоча б якусь позитивну динаміку в цьому напрямку.
Але поки не можу.

Tags:

Diablo III

Одна з дуже небагатьох комп’ютерних ігор, у яку я колись грав - Diablo II.
Це десь уже не пам’ятаю які роки, але десь диски навіть мають валятися тумбочками-шухлядами. Правда, я тоді був там підмахлював і грав так шоб мене не можна було закоцати:) якось воно так веселіше.

А ще якось дуже-дуже давно згадував за онлайн-ігри - мовляв, інтегруються ади в плані грошей (хоча страшно не люблю лінкувати давні публікації).
Але ті інтегрувалися-інтегрувалися - та не доінтегрувалися: можна, наскільки я знаю, купувати-продавати всяких персонажів, барахло різне гєймерське - але не напряму в самій грі, безпосередньо за живі гроші, які б працювали в обидва боки. І щоб це було надійно на усі 100.

І тут бачу Diablo III має виходити - і, кажуть, буде абсолютно інтегрована з реальністю в плані фінансових потоків; можна буде купити, продати, заробити тощо - безпосередньо.

Цікаво лиш - ХТО буде обслуговувати ті платежі?

Read the rest of this entry »Collapse )

Tags:

Кумовство як воно є

Кумовство (так зване) - невід’ємний атрибут нашої культури. так мені здається. принаймні, мав учора нагоду якось відрефлексувати цікавий випадок, який стався безпосередньо зі мною.

В рамках спостереження за вступною кампанією сидів перевіряв “олімпіадників” - вступників, яким додають 50, 40 і 30 балів за перше, друге і третє місце на всеукраїнській олімпіаді або за малу академію наук. досить часто тут помиляються при прийомі документів - то припишуть олімпіаду людині, яка була всього лиш учасником, а не переможцем; то не стільки балів додадуть, скільки треба було, то “по інерції” дорахують бали не тільки за тим напрямком, за яким ця олімпіада дає бали, а й за іншим якимось.

Так-от, дійшов учора до нашого Чернівецького національного університету - ІС “конкурс” показує, що одному вступнику за одним із напрямів “по інерції” додали тих 30 балів; а не мали - бо та олімпіада до цього напряму нічого не мала (там, де мала - теж додали, і там це було правомірно).
А прізвище у вступника - як у мого колеги. От із цього моменту і було цікаво спостерігати за своїми думками.
В першу чергу - звичайно, зателефонував до колеги і перепитав чи то не його родич. Виявилось - ні, не родич.
Ну як не родич - то й добре.

Read the rest of this entry »Collapse )

Tags:

Для любителя творчості Василя - дуже і дуже впізнаваний стиль, впізнавані паралелі, сюжети, моделі - та й взагалі “картина світу”, його власна, фірмова.

Любив Василь ВЕЛИЧ таку собі - зростання і крах імперій, підйом до самих висот і падіння у самі низини окремих людей (також сповнених величі);
ну й, звісно, любив він “прості” швидкі рішення: це коли РАЗ - і геть кардинально уся історія змінилася навіки (чи як де там у нього було шо отак РАЗ - і Атлантиду знищили); і бажано так, щоб усе стало кардинально навпаки: терористи тепер не ісламісти, а християни; або, у перших його романах, імперці не московіти - а кияни.
Та й відомі постаті він любив - як ото гітлер у цій книзі; зі своїми, звісно ж, власними поясненнями як і чому сталося так, як сталося.
Маленька людина - вона масово з’являється у романах, і дуже легко зникає - чи вбита, чи понівечина, чи просто десь пропадає, це неважливо - бо вона маленька. Злупили з неї шкіру, спалили заживо, насадили на палю, потоптали стадом худоби - то якось не надто і шкода, бо шо вдієш - людина маленька, таких багато, і така їх доля.
А от велична, “важлива” - то та і переживань має багато, і роздумів, і, зрештою, прагне до Бога і покаяння. Чи до диявола.

Думаю, не тільки любив велич - а й прагнув, прагнув хоч якось долучитися до чогось такого величного, доленосного.. сподіваюсь, долучився - як не за життя, так після.

Тема астралу - не аж така тут розкручена, але теж дуже навіть доленосна; і в такому ж дусі (приблизно), як і раніше.

ХАРЧІ! завжди і всюди, у Василя особлива увага - до харчів:) маса подробиць шо, скільки, як готувалося, у якій послідовності й так далі; тут тобі розгорнутий харчовий історичний звіт цілий;
ну й питло, а також - пияцтво… пияцтво як намагання заглушити, забути, втекти - думаю, він це дуже добре розумів, знав, про шо пише..

А от апокрифи, здається, раніше у нього не спливали (хоча можу помилятися) - інтерпритації, правда, були завжди; тема Бога, істиності Віри, прагнення до цієї Вищої Мудрості - о, це наскрізна тема я б сказав; і ще любив Василь якось так стати поміж дуалістичними проявами, припіднятися над ними - мовляв, усе те саме, просто природа їх різна; і певною мірою смішні вони однаково. І симпатичні йому.
Гадаю, переживав він свої вірувальні переживання також нелегко;

Read the rest of this entry »Collapse )

BlackBerry 9000

Ot cho tut nema mov okrim en ta espanol?
Niby vse ye, a mov nema. I ne taka bida shob des pysaty - ale bida sho yak treba shos vvesty po-nashomu tak nema yak; poshukovyi zapyt yakys napryklad.
App dlya twitter ne yde bo treba shob operator nadavav taku poslugu, dlya FB takozh ne hoche (cherez web idut obydva).
Koroche, taka shtuka. Neodnoznachna.
Treba podumaty chy ne zagnaty yogo komus.

Tags:

ну от, знов нова соцмережа-сервіс з’являється, і, звісно ж, доступна далеко не усім. інвайти, інвайти і ще раз інвайти.
ті модні люди, які вже там, усіма силами дають лінки різного змісту; які, по суті, кажуть лиш одне: я тут, а ти не тут.

натискаєш лінка “зареєструватися” - вибачте, тільки за інвайтами.

отже, інформація про сервіс дійшла до такого користувача мережі як я, певною мірою зацікавила - рівно настільки шоб подивитися з середини шо то таке і вирішити для себе цікаво це чи ні надалі.
але система фруструє такого користувача як я - ні, ми тебе не зареєструємо, бо в тебе нема інвайта.

ось і все, на цьому інтерес закінчується - бо його нічим не підкріпили; а якраз навпаки, фрустрували природнє прагнення подивитися “шо ж то таке”.

так було з “гугл вейв” свого часу - яка так і залишилася абсолютно поза моєю увагою.
і ця нова штука також залишиться, тому шо такий користувач мережі як я не вважає шось ХОРОШИМ тільки тому шо певний набір користувачів “уже там”.
я сам бажаю визначити для себе ступінь корисності чогось, а система мені цього зробити не дає.

розробники, вочевидь, вбачають масу переваг такого “запуску”.
я ж можу вказати недолік - той недолік, шо система відшила свідомого користувача який любить мати власну думку і не женеться за “тенденціями”.
розробники, звісно ж, знали про це - і, вочевидь, оцінили цей (та усі інші) недолік такого виходу в світ як такий, шо легко перекривається вигодами.
тобто моїм природнім інтересом знехтували цілком свідомо, покладаючись на закон великих чисел.

як кажуть на буковині, мастіть собі голову.

Перший роман, відгук

я ото пообіцяв написати відгук на перший роман Ліни Костенко, потім передумав, але раз обіцяв то кілька слів (дуже скорочений варіант) напишу. а передумав був - ну бо це як не знаю.. видатна відома людина шось написала - а ти давай то кОпати-паплюжити ніби собі ціну набивати.

мені роман дуже не сподобався; не раджу читати, дарувати, рекомендувати і так далі.
не знаю, може колись через купу років коли про усі ці події або забудуть або будуть на них дивитися по-іншому, то він стане автоматично геніяльним і все таке; але з позиції “тут і тепер” - був страшенно розчарований.

80% роману (якшо не більше) - просто ретрансляція “чорних” новин в песимістичному ключі за кілька років: там бомба, там терористи, там лихо, там голова гонгадзе (до неї авторка повертається знову і знову - згадує усі експертизи, події і все решта), там рука москви, там народу у нас нема і держави нема… і ці трансляції можна перештрикувати цілими стосами сторінок - не втративши абсолютно нічого.
умовно для себе поділив роман на три частини:

Read the rest of this entry »Collapse )

Монастирі північної Румунії

Кілька альбомів з фотами:
http://www.facebook.com/album.php?aid=258793&id=683724172
http://www.facebook.com/album.php?aid=258792&id=683724172
http://www.facebook.com/album.php?aid=258788&id=683724172
http://www.facebook.com/album.php?aid=258783&id=683724172
http://www.facebook.com/album.php?aid=258782&id=683724172
http://www.facebook.com/album.php?aid=258781&id=683724172
http://www.facebook.com/album.php?aid=258779&id=683724172

Північна Румунія (у тому числі й південна Буковина) славиться дійсно унікальними монастирями; і недарма. Усі вони доглянуті, реставровані на величезні суми грошей, внесені до яких лиш можна культурних спадщин, знаходяться під усіма охоронами ЮНЕСКО.

Read the rest of this entry »Collapse )

In Treatment - серіал про психоаналітика Пола Уестона;
одна серія - одна психоаналітична сесія з пацієнтом, серії побудовані за днями тижня; наприклад, “понеділок, такий-то”, “вівторок, такий-то”. п’ятниця - сам Пол іде на супервізію (а згодом і разом з дружиною); при чому до психоаналітички, шо з нею також якісь непорозуміння мав (колись були колегами в одному інституті, і він припинив там працювати через її несхвальну характеристику; крім того, ходив до неї на сеанси - припинив 10 років тому).
він стикається і з “важким” випадком еротичного переносу (на фоні погіршення власних стосунків і взаєморозуміння в родині), і з неповнолітньою суїцидницею, і з військовим льотчиком шо розбомбив купу мирного населення, і з чим лиш можна уявити.
другий сезон - він уже розлучений, має практику в Нью-Йорку, далі ходить на супервізію; крім того - судиться із батьком свого загиблого (чи такого, шо вчинив суїцид - то військовий льотчик розбився; я схиляюся до думки, шо то таки був суїцид), той позивається через “терапевтичну халатність”. це дуже серйозно - бо можуть позбавити ліцензії, крім того - довелося б відшкодовувати величезну суму.
третій сезон - ще не бачив, от лиш побачив шо він вийшов.

серіал не показушний і безпантовий; може, десь терапевтичний ефект показано як “надто швидкий”, може ще шось десь у дрібницях - але в цілому дійсно крутий, і дійсно грамотний, реалістичний. ніяких “чудотворних” зцілень, жодних перебільшень тощо.
сам Пол часто взагалі сумнівається, шо хоч якось допомагає людям, шо психотерапія взагалі має якись сенс; з іншого боку - крутий психоаналітик у власному житті нічого розібрати не може: дружина йому зраджує (потім розлучаються), діти далеко не такі як хотілося б…
психотерапевти, дивлячись його, не плюються і не матюкаються.

є на рутрекері і, мабуть, на усіх інших - і переклад, і саби.

Tags: