настали скрутні часи¹. Клавдій, в принципі, не був схильним до такого - але замкнений простір, постійна одноманітність і нульова результативність кого хош подолають.
усе якось поступово скотилося до напівсонного стану - безперервна напівдрімота (навіть виспатися по-людськи давно вже не вдавалося) з короткими перервами на так само в’ялий прийом нехитрої їжі; думки порозпливалися так, шо учепити бодай одну стало марною справою. сидів лиш і спостерігав як вони пливуть десь у різні боки своїми власними шляхами полишені напризволяще.
деколи випадково помічав, шо об’єкт так і сидить. але кому яке діло?

важкі сни де він немічно намагався шось зробити² і постійно відчував непереборний спротив поверталися абсолютною непрацездатністю наяву - і з цим пора було закінчувати.
ось так і подумав одного ранку: пора. шось робити - неважливо шо, але просто постійно шось робити; інакше явно ризикував так і залишитися в цьому ступорі.
для початку вирішив чітко окреслити межі сну, і поза цими годинами взагалі триматися подалі від жилого приміщення. табу! для серйознішого усвідомлення намалював собі на стіні здоровенний графік - при чому і в середині і з боку коридору. о 10 відбій, о 6 підйом - і ніяк інакше.
наступним кроком став обов’язковий тричі на день контрастний душ, кожен з яких мав тривати 30 хвилин.
далі - індивідуальний комплекс психофізичних вправ, двічі на день.

- здоров! - уперше за кілька місяців заговорив до об’єкта клавдій. - як ся маєш?
- я. мабуть. - таки вирішив озватися той.
“може, скучив?” - припустив жартома клавдій.

__________________________________

1. продовження. початок при бажанні читаємо тут [назад ↩]
2. навіть вікно елементарно в хаті одного разу відкрити не вдалося. от крутиш ручку - і не вдається! [назад ↩]

( Read the rest of this entry » )

Був на MediaCamp Kyiv 2009 (@mediacampkyiv, #mckyiv2009), буквально кілька слів про "як це було", "враження", "шо чув - кого бачив" тощо.

Шо там було?

Було саме те, чого я від дійства і очікував:
1. Багато хороших людей
2. Єдність; і під "єдністю" я розумію (конкретно у цьому випадку) те, що про подію чули і знали абсолютно усі, кого це могло зацікавити; а також - те, що сприймання до медіакемпу і ставлення до нього було більш-менш однорідним (тобто не починалися громадські рухи на кшталт "а давайте заб’ємо не те-то й те-то", чи "ми влаштовуємо свій власний сходняк у закусочній за рогом" і т.п.).
+ бонус, якого не очікував:
3. Вечірка у Худграфі.

А також - прикольна гра від майкрософта, конкретно - від їх нового пошуку бінг; в якій я успішно програв таку штуку (не знаю як зветься) - пластмасова "тарілка", яку треба жбурляти.
Так-от, на штуці цій у мене пише, шо віндоус 7 літає:)

Приємні дрібнички - кава-чай, солодощі, дегустація коньяку; гарні об’ємні наліпки (реально порадували), кулькові ручки з лого.

Що було не дуже вдало?

1. Головне - програма надто насичена, я думаю, варто було розбити на два дні: чотири потоки одночасно, і мусиш вибирати куди йти - при цьому жертвувати рештою трьома. Таким чином потрапляєш на 25% презентацій, а наскільки цікавими були інші особисто так і не дізнаєшся.
( Читати усе решту (не переживайте, там небагато) )

- а які особливості поховання померлих, вжито якихось заходів?
- тобто?
- я маю на увазі, - пояснила журналістка, - можливо, передбачена кремація абощо?
- ми провели усі необхідні роз’яснюючі бесіди з людьми, що надають ритуальні послуги та священослужителями; поінформували їх про певні протиепідемічні вимоги; тобто щоб на похоронах було чим менше людей, щоб обмежуватися мінімальним часом проведення..
- ні, я про те, чи не може потім тіло померлої людини стати джерелом розповсюдження..
- а, я зрозумів! ні, не може. носієм вірусу є людина, нема людини - нема вірусу; сам по собі він нестійкий і буквально за два дні й сліду від нього не залишається. тому поховання відбувається абсолютно традиційне. […]

- от тобі й традиційне, - знову і знову переглядали хлопці найпопулярнішого наразі у мережі відеороліка; все ніяк не могли оговтатись.
інформації було багато, і уся вона була абсолютно суперечливою; а за таких умов хоч-не-хоч - поповзуть чутки-плітки. і якщо вже таке допустити - потім ніякими беззаперечними відомостями не спиниш, так усе й циркулюватиме.

- от тобі й традиційне, - повторив старший групи. він стояв навпроти усіх, вдягнений у такий же сірий спецодяг без жодних розпізнавальних знаків; лиш виглядав більш спокійним. але лиш виглядав. насправді, якби не відповідальність за оцих-от людей, він би, мабуть, першим тікав звідси чимдуж; і жодні перспективи трибуналів-закритих_судів-тощо не спинили би. але хтось має це робити? а якщо цим кимось буде хтось інший - він зробить справу гірше; і “гірше” - то й нехай собі гірше, але ж при цьому хлопці постраждають… вони ж бо не знають, що попередні три групи не повернулися; і що взагалі одразу після висадки із ними обірвався зв’язок - який потім налагодити так і не вдалося жодного разу.
- знайомтесь, - продовжив старший, вказуючи на худорлявого чоловічка, що сидів позаду всіх і постійно ніяково поправляв окуляри на носі. - лікар. іде з нами.
- а ім’я в лікаря є? - поцікавився хтось.
- є. лікар. цього нам усім достатньо.
- краще б лікарка, - спробував хтось пожартувати. невдало.

- отже, обстановка така, - вже вкотре одне й те саме, але щоразу не менш детально і ретельно, взявся довести до хлопців старший. - район повністю ізольовано від зовнішнього світу (тицяє вказівним кальцем на здоровенну військову мапу на стіні й робить характерний овал - окреслюючи межі ізольованої території). ізольовано - НЕ публічно…
- та знаємо, знаємо… поїзди звідти ніби-то ходять, люди імейли ніби-то шлють, і навіть новини ніби-то по телевізору показують..

( Read the rest of this entry » )

- не розумію чому вас виокремили в окрему структуру, - вдавано байдуже, але помітно роздратовано перервав тривалу мовчанку офіцер служби виконання покарань.
- сам не знаю, - просто не хотів давати приводу для тривалих емоційних дискусій клавдій. дійсно задрало: кого не зустрінеш - усе одне й те саме. як так, та чому, та “шо вони про себе думають”, та “ми ще подивимось хто кого..”

мабуть - банальна заздрість і нерозуміння, адже просто варто подивитися статистику і прикинути наслідки ТеNETівського сегменту щоб усвідомити наскільки потрібна така структура. більше того - де-факто вона вже давно існує, і працює, і без неї ніхто не обходився уже більш як енну кількість років. і все одно: я бачу - але доки не завішають нову вивіску, то помічати не хочу.
з іншого боку, подумав клавдій, може і варто було б трошки розвіятися-розважитися - потеревенити, перейти на особистості, потім помовчати, потім (як завжди) на знак примирення визнати їх взаємонезамінність і, зрештою, закрити гештальта прийнятним для усіх чином. і на то були свої причини, бо інакше доводилося думати про НЬОГО - якого бояться більше, аніж четвертої світової; і який не вписується в жодні алгоритми. і про якого НІЧОГО невідомо.

та ще й глибина ця так недоречно пробудила якісь далекі пласти свідомості…

- ніколи не занурювались? - знайшов інший привід для балачки майор
- ніколи. принаймні так глибоко.. - вирішив усе ж піти на контакт клавдій. - а ви тут часто?
- до цього випадку - теж ніколи. капсула була законсервована ще двісті років тому, і вже на той час вона пустувала ще стільки ж - а останній науковий персонал завершив там свою роботу ще раніше. вона взагалі не була б наша якби не тодішній головуючий служби - який, як відомо, квапився взяти на баланс усе, шо гарно лежало але нікому потрібним не було. ну а тепер - самі знаєте.. форсмажор, деконсервація, спішне переобладнання, повна заміна системи життєзабезпечення; доставка об’єкта - також самі знаєте яка непроста.

- як там він до речі?
- оце ви нам потім і розповісте.
- тобто?
- тобто без поняття. вимоги до сховища - повна ізоляція, жодних каналів зв’язку. я там, власне, ніколи не був. і не буду: ось вас відправимо експресом - і назад.
- а інформація?
- та, шо для вас - уся там. я не знаю шо там і не знаю навіть як виглядає. але, кажуть, маєте розібратися.
- і мені кажуть - маю розібратися.

( Read the rest of this entry » )

наснився, блін, уже досить давненько один дуже странний сон.
я його, як то водиться, не запам’ятав, і взагалі не надто пам’ятав шо шось наснилося. АЛЕ потім я не знаю шо за біда наштовхнула на то - і я його пригадав! (або думаю шо пригадав, а насправді ніколи не бачив його - шо не робить жодної різниці)

так вот...
наснилось мені страшне! шо я от дивлюсь (не знаю де і не знаю нашо) на військові погони - а там зірочки неправільно розташовані!
капітанські - не дві вздовж і дві поперек, а "квадратіком", дві плюс дві! і тут усвідомлюю - шо ГЕТЬ уся сістєма оця змінилася, і шо старлєї тепер так само "квадратіком", лиш одного кутика "бракує" (получається трикутничок такий собі).
і лиш у літьохи вроді як так само залишається - одна "сторона" квадратіка, дві звйоздочки.

це ж який стрес був!
основи світу похитнулися і, щітай, чуть лі не відломилися гет!

страшне короче...

і то всьо думаю - треба написати про то, треба написати; ну і все ніяк. а тепер ади таки добрався до цього діла:)

Прикольно наутілуса переспівала. От по джем-фм уже кілька днів крутять як “нову пісню”. А ще - кажуть, десь вони в Києві мають зараз виступати; не знаю як вони з оркестром лабають - але ця пісенька прикольно звучить:

Або аудіо-версія:
http://vkontakte.ru/
(знаєте, для мене уже як аксіома: хочеш будь-яке аудіо знайти і не хочеш вигрібати купу гівняного трафіку з гугла - йди у вконтакті, набери у пошуку за аудіокомпозиціями і буде тобі щастя:) )

За підтримки:
Зелений туризм: відпочинок в Україні у сільській місцевості.

до роботи, правда, не дійшла.
то прийшло сповіщення про те, що на її підтримку громадськістю (яка, як відомо, байдужою не буває) вже зібрано голоси для ініціювання передчасних президентських виборів; з подивом дізналася, що під цим за лічені секунди підписалася добра третина анклаву.
і з іще більшим подивом (бо підтримка-підпис - то одне, а ось кровно зароблені - зовсім інше!) сприйняла звістку про те, що вже й необхідні кошти зібрано (як за участю громадськості, так і окремих “спонсорів” - які публічно жертвували немаленькі суми на безповоротній основі), і виборчу комісію утворено, і реєстр виборців уточнено та перепровірено кілька разів - мало того, наступний меседжь¹ повідомив про призначений час виборів;
а вже за кілька секунд - прийшли результати цих самих виборів, на яких майже усі одностайно висловилися на її підтримку.

мас-медіа, звісно ж, у реальному режимі зливали інфу будь-якого вигляду (короткі тези, звукові дорожки, коментарі, плітки - а хоч і прямий відеопотік) усім бажаючим - і цей трафік також побив усі рекорди.

доки вона просунулуся на своїх двох до наступного рогу - вже побачила в натовпі осіб вельми і вельми схожих на себе: якшо не придивлятися - так ніколи й не відрізнила би. мало того - по мірі руху колони (так-так, це вже, вважай, ціла колона величезна протискувалася вузенькими вуличками у напрямку слідування свого ідола і нового вже президента) таких ставало дедалі більше; а облаштовані під рекламні площадки стіни деяких будинків активно світилися різноманітними динамічними пропозиціями придбати чи різні елементи - чи й увесь “комплєкт” “президентський”.
вочевидь, бажаючих вистачало…

перейшла з “автономного” до “сильно обмеженого” режиму - і то заледве розгребла: підійшла до лавиці, засіла на деякий час; одних лиш запрошень долучитися до різного роду спільнот, фан-ресурсів, об’єднань та цілих соціальних мереж імені її самої (в різних, звісно ж, варіаціях та різного формату) виявилося в інбоксі за 10k!

- і шо далі? - подумала вона каналом спеціально для неї облаштованого президентського конекту.
- о, усього лиш невеличка формальність, - отримала у відповідь.
і, наче на підтвердження цих слів, з-за дахів найближчих будинків неквапливо “виплив” невеличкий літачок, підлетів до лавиці - і м’яко торкнувся ґрунту перед нею.

з нього показався такий самий невеличкий офіційно вбраний чоловічок, поштиво підійшов до пані, простягнув їй сенсорну панельку невеликих розмірів - яку вона легенько торкнулася долонею:

__________________________________

1. такого роду повідомлення приходять незалежно від “автономності” режиму [назад ↩]

( Read the rest of this entry » )

вирішила сьогодні на роботу випендритися “бомбовито”: мала ще давно здуру придбані за величезні кошти оф- та он-лайнові шмутки, які так і не наважилася ніколи убрати.
а тут - таке діло… власне, “діла” ніякого не було, але було відчуття того, шо “ТАКЕ діло” - що, як відомо, не робить жодної різниці.

довго натягала причудливі різнокольорові дрантя (щокожних кілька секунд звіряючись із інструкцією та наглядним посібником стосовно того де шо і як має припасуватися, і, зрештою, яким боком виглядати) намагаючись правильно навіть в’язати різними вузлами та візерунками численні шнурівки;
коли усе було готово - задала додану до наряду (за окремі, звісно ж, кошти…) програму “корекції зовнішнього вигляду” і слухняно стала до ПКУ-шки би та зробила відповідну зачіску, макіяж, колір шкіри, форму та колір нігтів тощо.
і вже за 15 хвилин у дві простеньки віддані подумки команди запустила свій онлайновий образ (який коштував анітрішечки не дешевше, аніж оф) - та й подалася крізь силові двері на вулицю; одночасно із перетином їх, дверей, став “публічним” її і он, і оф образи.

а вже за кілька кроків у лівому верхньому полі зору (сама так собі підлаштувала, хоча то було не надто популярне рішення) замиготіло інбоксове повідомлення, за ним - іще штук сто п’ятдесят; не встигла переглянути бодай одне - як упала мережа.

“буває”, - подумала та й попрямувала собі до роботи.
зрештою, “вибавання” абонента із мережі одразу спричиняло цілу алярму в провайдера - і це вже було його проблемою знайти причини траблів та усунути їх: відшкодування за відсутність мережі у одного абонента протягом кількох секунд коштували таких величезних грошей, що за них можна було найняти цілий батальйон швидкого реагування; так, звісно, більшу частину покривав страховик - але не усю ж…

( Read the rest of this entry » )

(фото - Сергій Рогов)

Підбірка фотозвітів з ювілейного фесту Червона Рута’09:

Фолькмодерн - відкриття у Вернісажі
Презентація камерно-інструментальної музики Івасюка
ВІДКРИТТЯ ЧЕРВОНОЇ РУТИ'09
Виступ ТНМК
Етнофестиваль та ярмарок народних ремесел
Ярмарок народних ремесел
ГАЛА-КОНЦЕРТ
ЮВІЛЕЙНИЙ КОНЦЕРТ

(ще згодом має з’явитися матеріал з книжкової виставки)

ПЛЮС - (також якось в рамках Фесту відбувалося)

Відкриття найбільшого в УКРАЇНІ розважального центру "Панорама-Чернівці"-1
Відкриття найбільшого в УКРАЇНІ розважального центру "Панорама-Чернівці"-2



А ще - також у цей час, і також якось пов’язано з ЧЕРВОНОЮ РУТОЮ:

Хотинська твердь

я коли у Києві бував - так завжди слухав 99,4, “радіо one”, де крутили рок і в тому числі багато українського. нормальна така хвиля була, приємно було слухати.

а тут прихожу - там якесь “радіо АЛЛА”!!!

я думаю - може, хвилю змінили чи шо? по мережі глип - а то у них “ребрендінг” такий…

як вам? із переважно альтернативної (не надто важкої) музики (іноземної+української) - до “радіо АЛЛА” ((((

як то кажуть - нічо особливого, просто бізнес. мабуть, не продається по києву українське, не слухає ніхто і рекламу не замовляє;
а радіо АЛЛА - мабуть, на ура розходиться…

ще цікавий момент: НЕ МОЖНА ось просто так і змінити напрям радіостанції - бо перед тим як отримати частоту від нацради з телебачення і радіоповлення то представляєш конкретну концепцію, і ПІД НЕЇ отримуєш хвилю!
а вони взяли, подали заяву до тієї ж НАЦРАДИ з проханням змінити - і ті більшістю підтримали, лиш от крім деяких:

“Проти такого рішення голосували голова Нацради Віталій Шевченко та перший заступник голови Ігор Курус, які наголошували, що компанії, які об’єднано нині під брендом «Радіо One», отримували частоти на форматному конкурсі під концепцію українського радіо.”

тобто шо сталося??? було проведено “ФОРМАТНИЙ КОНКУРС”, у якому ці перемогли з концепцію українського радіо - а тепер взяли і переформатувалися! (за згоди, звісно, нацради….).
файно, нє?

РЕБРЕНДІНГ!

*******************************

За підтримки:

( Read the rest of this entry » )

(код узято звідси)

Фото - Юрій Новоставський,
Фотік - мій (у процесі разборок з моїм фотіком щолкали трохи тестові фото, от це одна з них)

все-все, обіцяю: це вже останнє про цей соціальний інтелект:)
я тут доки курсову писав - так деякі узагальнення зробив, можливо, буде цікаво.
це все - російською мовою (це взагалі перша моя курсова, написана російською); чому російською? - бо взагалі ВІДСУТНІ БУДЬ-ЯКІ матеріали українською. БУДЬ-ЯКІ!
а якшо хтось не знав, то психодіагностичних методик, СЕРТИФІКОВАНИХ українських - тобто або розроблених українською, або адаптованих (З ДОТРИМАННЯМ УСІХ ВИМОГ!) з інших мов на українсько - майже немає. їх, вроді, є десь ЧОТИРИ штуки.. і з них вроді одна таки українська, а три - адаптовані..
короче, цей напрям психології У НАС ПРАКТИЧНО ВІДСУТНІЙ.

так-от, до справи:

После расчёта некоторых показателей, дополняющих базовую таблицу с результатами, можем утверждать следующее.

Самыми «непонимающими» с точки зрения предложенных  конструктов оказались домохозяйка и один из программистов – по 10 конструктов непонятой природы.

Самыми «понятливыми», в свою очередь, стали диагностируемые с самими высокими результатами (что закономерно) – преподаватель социологии и менеджер «среднего звена» (управленец), у обоих – ни одного непонятого конструкта.

 

( Read more... )

Перш за все - величезна подяка усім, хто пройшов на моє прохання тест; і тим - хто поширював це прохання далі в маси:)

шо маю додати.. кого цікавить сама методика як вона є - то це треба дивитися отут, номер 5 за 99 рік.

особливо цікаво там подивитися про те, шо "навіть досвічені психологи", мовляв, не здатні будуть обманути другу шкалу - так ади автор Каліна запудрила мізки оцими усякими питаннями...
а я думаю - треба попробувати пройти так, би якось побільше отримати.
її концепцію "соціального інтелекту" трохи догнав - ну і гай давай проходити.
ось результати( Read more... )

Досить цікава штука я вам скажу... але справа не в тім.
Справа ось в чім: уже сесія, і як завжди несподівано.
Моя курсова - по соціальному інтелекту представників різних професій, з чого випливає закономірне прохання,

http://testme.org.ua/test/start/87 - пройти оцейво тест (це зовсім нескладно і зовсім недовго. як натисти "пройти" то воно видає реєстраційну форму і за кілька секунд експрес-методом створює новий обліковий запис - тобто це ДІЙСНО дуже недовго),

і ПОВНІ результати (тобто усе шо скаже у кінці) + вашу нинішню професію (рід занять) викласти або тут в коменті, або на пошту g_i@bk.ru

Анонімність гарантую:)
Взагалі, треба би було хоча б результатів зо 50 (чим більше - тим краще) - але скільки буде стільки буде...

наперед дуже-дуже-дуже дякую!


**********************
Попереджуючи претензії фахівців до методики: так, мені самому вона не надто подобається, і я вважаю, шо вона взагалі не досить валідна (автор методики, як на мене, поняття "соціуму" звузила мало не до поняття "трудового колективу"; а сама методика, схоже, розроблялася спеціально для якихось менеджерів низької-середньої ланки); плюс - надійність сумнівна: надто вже легко "викупити" запитання і проявити вездесущий ефект "соціальної привабливості",
АЛЕ жодної більше у мережі нема!
Є ще така:
http://psylist.net/praktikum/gilf.htm (ГІЛФОРДА тобто), але то лиш ОФЛАЙНОВА версія - я її також спробую;
і вона мені також не надто подобається - подивіться опис і СТИМУЛКУ (ОСОБЛИВО СТИМУЛКУ) і зрозумієте чому (одне лиш бажання відповісти не адекватно, а так, шоби було найсмішніше чого лиш вартує! так ще й малюнки ці такі вже децільні й галіменькі зробили - подекуди взагалі непонятно шо там намальовано)..

шановні, ось ЩОЙНО дивлюся “время новостей” і спостерігаю внизу підпис “ЧерновЕцкая область”.
А у кінці - і голосом продубльовано: “ЧерновЕцкая область”.Це зовсім неправильна назва області: у нас область “Чернівецька”, російською - “ЧерновИцкая”;
ми не називаємося на честь Леоніда ЧерновЕцького, наше місто нещодавно відсвяткувало своє 600-ліття, а пана Леоніда тоді ще, як відомо, не було.Помилки бувають різні - АЛЕ ЩОБ НАЗВУ ОБЛАСТІ НЕПРАВИЛЬНО ОБІЗВАТИ?</p>

Ось такого змісту написав щойно до 5 каналу на форму зворотнього зв’язку у полі адресата вибравши “час новин”.

Був СТРАШЕННО здивований таким… Написано унизу було - думаю, добре, тут помилилися. Але ж потім і голосом укінці так само продублювали!
Це ж треба(((
І це не якись там далекий канал невідомо-звідки, це “п’ятий”…

Знаєте,

“ЧерновЕцкая” область - це те саме, що й “Анна АхмЄтова”

……….
*************
*************

За підтримки:
Не завжди авиабилеты можна придбати швидко й без проблем; але це усе ж можливо! Дивимося авиабилеты, купуємо, летимо кудись - де люди у білих штанях і жодних турбот..

сиділа якось за машиною¹ і думала про вічне.
а ще - боролася з депресією і нудьгою старим перевіреним способом: брала і на шару вбивала якусь випадкову послідовність симполів (чи цікаві “дивні” слова) до адресного рядка у браузері - ану чи там є шось?
доменні зони при цьому визначала шляхом невеличкого жеребкування абсолютно випадковим чином…

- ну шо, закрили? - як зазвичай привітався літьоха
- та де там.. - озвався майор
справа була у тому, шо один страшний рецидівіст уже кілька років вільно проживав у райцентрі і десь по прилеглих селах, а закрити його ніяк не могли: підуть до хати - а там кажуть нема такого і не виділи уже купу років. шо робити? засідку влаштовувати по усіх точках де може засвітитися? - так мєнтів стільки нема, та й зайнятися ще є чим; а так - у кого шо не спитаєш, так шугаються шось казати.
можна, було, звісно, просто покрутитися довкола місцевої “закусочної” (де подібний персонаж просто не може не бути постійним клієнтом!) та й за день-два усьо порішати. але шо? то ж додуматися треба - це раз; а якшо і додуматися - так ще й захотіти треба..
- хто б сумнівався:) - постійно підсмішкував зі свого старшого братєльніка літьоха.
- а ти шо, куди? - у дільничного² справ, як відомо, ніяких бути не може; але деколи пройтися треба - ну так, засвітитися, нагадати про себе. це з одного боку. а з іншого - при цьому і жодних перспектив кар’єрного зростання: повний, короче, консенсус.
- та шо.. от, іду подивлюсь - мала одна, сусідка старенька каже, десь у хаті зависла і не виходила уже тиждень..
- :) - мовляв, знаємо ми цю молодьож
- ага:)
- так подзвонив би

__________________________________

1. дєло було, вочевидь, ще у допортову еру - яка, як відомо, затягнулася і тривала досить довго. давня, короче, байка [назад ↩]
2. дільничний… хм:) ну, це колись у ті часи були такі якісь… [назад ↩]

( Read the rest of this entry » )

теNETити і одночасно грати у теніс - це круто!
два роки, блін, порти шмалив би на таку ітану¹ розжитися; але воно того вартувало, так, вартувало, ще й як! максимальні швидкості, максимальна сенсорика, інтуїтивне нейроуправління, і при цьому - абсолютно мінімальні розміри:)
не ітана - мрія, казка!
бути одночасно у двох, а то й трьох, чотирьох (це вже скільки кора з підкіркою витримають - у кого як…) місцях; працювати, паралельно відпочивати, спілкуватися з кимось - і ще й у теніс грати.

м’ячик, як то водиться, із характерним звуком коцнувся об туго натягнуту ракетку - та й відскочив десь куди не треба. у той же момент він відправив звіта начальнику на офіційній роботі, відіслав кілька повідомлень на неофіційній, зберіг деякі думки у сирому вигляді до блогу;
ну і ще подумав, шо теніс - не така легка справа як воно здавалося доки жодного разу не пробував.

прикинув, шо у шефа година уже геть пізня (той був людиною старої закалки - зважав на свій локальний час, і навіть годинника на руці носив) та й собі “пішов з роботи” (від’єднався, тобто, від каналу). ну і.. не те, шоби “від’єднався” - бо недарма він думав про себе і сприймав процес як “піти” з роботи, а не просто “раз - і опинитися не на роботі” чи як там можна сказати. любив пошастати кварталами² і коли йшов на роботу, і коли з неї.

__________________________________

1. досить натягнуте і суперечливе, однозначно не встановлене похідне від “імплантант” [назад ↩]
2. масиви даних, об’єднані каналами зв’язку дійсно добряче нагадували такі собі квартали: чи то житлові, чи промислові, чи ділові, а чи то просто прерії, розрізані магістралями [назад ↩]

( Read the rest of this entry » )

ану¹ подивимося² як зноски³ працюють у цьому⁴ старезному вордпресі⁵….

1. зноска перша [↩]
2. зноска друга [↩]
3. зноска третя [↩]
4. зноска четверта [↩]
5. зноска п’ята [↩]

Часто і вже давно зустрічаю в українському правописі “г” замість “х” (у того ж покійного Кожелянка - не забуваймо про річницю смерті менш ніж за два тижні):
Г’юстон замість Х’юстон,
Гіпі - Хіпі,
Генесі - Хенесі
…
ну й так далі.

Але тут почув ще одну дуже цікаву трансформацію у вигляді

ГІП-ГОП

Не знаю як кому, а мені подобається. Гіп-гоп:) по-моєму, характерно і влучно:)